ІНТРИГА́Н, а, ч. Той, хто вдається до інтриг (у 1 знач.). Каргатові потрібна зараз підтримка головного інженера, от він і прикидається ласкавим телям. І — чи не тактичний це відступ інтригана перед тим, як розпочати якусь нову авантюру?.. (Шовк., Інженери, 1956, 315); Вона затаювала свою душевну рану, боялася, щоб натяком не наштовхнути двірських інтриганів на якусь авантюру (Тулуб, Людолови, II, 1957, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 40.