ІНКРИМІНУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Пас. до інкримінува́ти. Кат.. потверджував усе, що йому інкримінувалося, зізнався й не каявся (Ю. Янов., Мир, 1956, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 31.