ІНКВІЗИ́ТОРСЬКИЙ, а, е.

1. іст. Прикм. до інквізи́тор 1.

2. перен. Надзвичайно жорстокий, дуже суворий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 30.