ІМПРОВІЗА́ТОР, а, ч. Той, хто імпровізує або має здатність до імпровізації. У позі, рухах та інтонації імпровізатора вони одразу вгадали експансивного Пого-рецького (Кол., Терен.., 1959, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 22.