ІЛЮЗІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до ілюзії. Завадки.. не було. Ольга ж, наче після якогось ілюзійного видіння, нарешті усвідомила собі, що його й не повинно бути (Вільде, Сестри.., 1958, 535); Свіжістю й оригінальністю відзначається ілюзійний номер артистів [українського цирку] Ларіонових (Літ. газ., 20.XII 1960, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 16.