ІЗОБАРИ́ЧНИЙ, а, е, спец. Прикм. до ізоба́ра. Ізобари є сліди перетину ізобаричних поверхонь (поверхонь з однаковим тиском) з поверхнею Землі (Курс заг. геол., 1947, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 14.