ІДОЛОВІ́РЕЦЬ, рця, ч., рел. Той, хто вірить в ідолів (у 1 знач.); поганин, язичник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 13.