ЯСНОВИ́ДИЦЯ, і, ж. Жін. до яснови́дець. *У порівн. Як ясновидиця, вона читала їх думки, переймалася їх настроями, перевтілювалася в них (Рильський, III, 1956, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 657.