ЯСКРИ́ТИ, и́ть і ЯСКРІ́ТИ, і́є, недок. Те саме, що яскри́тися, яскрі́тися. Часами, лишень, коли вітер на мить розривав туманисту заслону, яскрила з одного боку в глибокій долині Дністрова стяга (Стар., Облога.., 1961, 5); Яскрять золотом огні (Вас., II, 1959, 321); На мирославському базарі, де ще не дуже яскріло криваве тавро війни, дітей там був гурт немаленький (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 654.