ЯСКРАВІ́ШАТИ, ає, недок.

1. Ставати яскравішим. Темрява швидко гусне. Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (Бабляк, Літопис.., 1961, 23); Бій вигримував дедалі чутніше, стрічки трасуючих куль, перетинаючи темні міжгір’я, наближалися, яскравішали (Гончар, III, 1959, 334).

2. перен. Набирати виразності, досконалості. Їхня [бандуристок] творча лабораторія — спів. А він виростає, могутнішає, яскравішає тільки у пісні, у щоденній роботі над собою (Нар. тв. та етн., 5, 1973, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 654.