ЯРИ́ЦЯ, і, ж.

1. розм. Яра пшениця. Весною на своїм полі вони сіяли ярицю (Стельмах, Хліб.., 1959, 433); Яриця-пшениця зеленіла (Донч., IV, 1957, 147).

2. діал. Суниця. До бору, тетюрко [тетерко], до бору.., там тобі вода з криниці, там тобі ягоди яриці (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 648.