ЯРИНА́, и́, ж.

1. Сходи або посіви ярих культур. За річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини (Коцюб., І, 1955, 17); В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (Панч, І, 1956, 591); Зелені сходи ярини купалися в росах (Цюпа, Краяни, 1971, 183).

2. діал. Городина, овочі. [Осел:] Цілий день возив [хазяїн] мною гарбузи, дині, моркву, огірки і всяку ярину з огороду (Фр., IV, 1950, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 648.