ЯР1, у, ч.
1. Глибока довга западина (перев. з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками. Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри І запашне дихання тих долин, Що у лісах, заквітчані, ховались (Гр., І, 1963, 104); На рівнинах, складених пухкими породами, дощові потоки утворюють яри (Фіз. геогр., 5, 1956, 111); З ярів і лісу бігла тала вода до Ворскли (Шиян, Вибр., 1947, 176); *Образно. Як парость виноградної лози, Плекайте мову.. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський, III, 1961, 211).
2. перен., розм. Те саме, що прі́рва 2. Неволя порізнила дітей одних батьків, одних матерів; вирила між ними глибокий яр (Мирний, II, 1954, 259).
ЯР2, і, ж.
1. діал. Ярина (у 1 знач.).
2. поет. Те саме, що весна. Води чимало уплило в ручаю, яр цвітом крила луг (У. Кравч., Вибр., 1958, 109).
ЯР3, і, ж., розм., рідко. Те саме, що лю́тість. Славна комсомолія з ворогами бореться, мітко націляється, у боях не змориться. Ціль ця да яр ця в пісню перетвориться (Тич., І, 1957, 185).
ЯР4, і, ж. Зелена фарба, яку одержують шляхом окислення міді. Машина була дійсно гарна: ..блискаючи, як жінка золотим убором, своєю міддю, ріжучи око червоними шпицями коліс та зеленою яр’ю свого тендера,.. вона посувалась.. тихенько, плавно, з легким шелестом наче шовкової спідниці (Григ., Вибр., 1959, 365); *У порівн. Мов небо — очиці у неї; мов яр — Зеленая плахта, зеленая юпка (Укр. поети-романтики.., 1968, 517); // Зелене листя дерев, кущів і т. ін. Тепле сонце встало пишно; Одягається розкішно В яр і золото долина (Щог., Поезії, 1958, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 647.