Я́МОЧКА, и, ж. Пестл. до я́мка. Коли після молебня стали розходитись люди, то пи всьому Пслу зосталися самі ямочки.., вигріті в кризі людськими коліньми (Гончар, II, 1959, 178); Постіль на нижній полиці була неприбрана, на подушці ще кругліла ямочка від дівочої щоки (Мушк., День.., 1967, 111); Сама вона низенька, кругленька, з ямочками на щічках (Вільде, На порозі, 1955, 209); Це був невисокий світловолосий юнак з сірими насмішкуватими очима і дуже симпатичною ямочкою на ніжному.. підборідді (Ткач, Крута хвиля, 1956, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 645.