ЯЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал.

1. В’янути (про рослини).

2. Марніти. Спаде з личенька краса, Як з калиноньки роса, Стане личенько яленіти, Серденько каменіти (Нар. лірика, 1956, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 642.