ЯГНЯ́ТНИК, а, ч.

1. орн. Великий хижий гірський птах родини яструбових, який живиться падлом (зокрема кістками), зрідка птахами та іншими дрібними тваринами.

2. розм. Вівчар, який пасе ягнят.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 624.