ЯГЛИ́ЦЯ, і, ж., бот. (Aegopodium podograria L). Багаторічна трав’яниста рослина родини зонтичних з великими листками й дрібними білими квітками, зібраними в складні зонтики. На більш затінених місцях [у парку] зустрічається осика лісна, яглиця.., валеріана, вероніка, суниці, заяча капуста (Парк Олександрія.., 1949, 99); *У порівн. — Що ви, бабо! Хіба ж ви такі старі? Ви ж іще молодиця хоч куди! — Та вже ж! молода та зелена, як у спасівку яглиця! — сміється баба з себе (Дн. Чайка, Тв., 1960, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 623.