ЯБЛУ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́блуня. Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! (Шевч., II, 1963, 374); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (Гончар, III, 1959, 315); Молоді яблуньки тримають на вітах червонобокі яблука (Цюпа, Добротворець, 1971, 117); *У порівн. Неллі розцвіла, як та молода яблунька, що вперше вкривається ніжно-рожевим квітом, і всі любуються нею (Ірчан, II, 1958, 119).

◊ Недале́ко відко́титься я́блучко (я́блуко) від я́блуньки див. відко́чуватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 619.