ЮСТИРО́ВАНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до юстирува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 617.