ЮРЛИ́ВИЙ. а, е, діал. Швидкий, жвавий, меткий. Дородна, росла і красива, Приступна, добра, не спесива, Гнучка, юрлива, молода [дочка Латина]; Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба (Котл., І, 1952, 165); Вітають піснями безжурними день, Ой, птиці, юрливії птиці (Забіла, Поезії, 1963, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 616.