ЩОЧА́СНО, ЩОЧА́СНЕ, рідко. Присл. до щоча́сний. [Демон:] Щочасно чарівною грою твій слух леліти буду я (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 199); Бережи ж ти надії щочасне, Щоб, бува, їх слізьми не залить; Бо як промінь їх теплий погасне, О, тоді уже й краще не жить! (Щог., Поезії, 1958, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 609.