ЩОЛІ́ТА, присл. Кожного літа; протягом кожного літа. Приїжджає було й щоліта додому Оленка (Тесл., Вибр., 1950, 97); Змалку Павло щоліта полов з матір’ю то на городі вдома, то на артільних гонах (Хор., Місто.., 1962, 23); Я щоліта навідую свого колегу, бо, признатися, щиро полюбив (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 604.