ЩИРЕ́ЦЬ1, рцю́, ч. Те саме, що щири́ця. На клуні, що стоїть близенько від житла, Буяє кропива та крокіс шафрано́вий, І по току щирець розрісся пурпуровий (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 205).
ЩИРЕ́ЦЬ2, рця́, ч., діал. Незайманий грунт. Я йшла вночі понад кар’єром.. і думала про ту руду, до якої треба пробиватися крізь щирець, шар за шаром знімати грунт (Перв., Дикий мед, 1963, 393).
Щире́ць-пісо́к — чистий пісок. Щирець-пісок шорсткість має (Сл. Гр.).
◊ Ви́пити (попи́ти) до щирця́ — те саме, що Ви́пити до дна (див. дно). Тоді й ми вип’єм до щирця (Сл. Гр.); Попили.. усе до щирця (Сл. Гр.); До щирця́ — те саме, що До дна (див. дно). Ніколи ми не заглянемо в душу навіть найближчої людини до самісінького щирця (Наука.., 5, 1971, 44); До щирця́ допекти́ (допекло́) кого — глибоко зачепити кого-небудь. Тут Демчиху, мабуть, допекло до щирця, бо аж засичала.— Авжеж! На біса жінка… (Вовчок, VI, 1956, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 585.