ЩЕТИННИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути щетинником. [Тхориха:] Як ще щетинникував він, задавили вони чоловіка. Хто на Сибір пішов, а він тільки в тюрязі посидів (Мирний, V, 1955, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 583.