ЩЕТИ́ННИК, а, ч., заст. Скупник щетини. [Гридько:] Тут у містечку лавку маємо, а то — щетинників держимо,— щетину зносять… (Мирний, V, 1955, 150): Коли б швидше ярмарок,-книжечки порозкладають щетинники, картинки… дивиться піду (Тесл., З книги життя, 1949, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 583.