ЩЕДРО́ТНИЙ, а, е, розм. Те саме, що ще́дрий. Мудрість українського народу, всі радощі і болі, які переживав він у минулому столітті, по вінця наповнили щедротне серце Тараса Шевченка (Тич., III, 1957, 78); Пошли [доле] їй справжнє велике кохання, без якого не гримлять громи в небі, не сиплять на спраглу землю щедротні дощі із хмар, не квітнуть.. вишневі сади під недосяжним сонцем (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 298); Не раз уже земля розквітнула садами, обтяжена була щедротними плодами, віддавши людям дар за чесну працю їх (Гонч., Вибр., 1959, 241); Підіймайсь, моя земле, як сонце щедротне на сході, Яриною в полях, дубняком у бору процвіти (Стельмах, V, 1963, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 579.