ШІСТНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн. Те саме, що шістна́дцять (уживається а іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині). Тяжка, гірка жіноча доля була. А це ж наші рідні мами. Мами, що в сльозах і муках нас родили, пеленали, сповивали й годували. А ми ж, малесенькі, плодилися рясненько. У нас аж шістнадцятеро народилося (Ковінька. Чому я не сокіл… 1961,74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 468.