ШУРУВА́ЛЬНИЙ, а, е, спец. Стос. до шурування, признач. для шурування. Шурувальний отвір у топці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 566.