Про УКРЛІТ.ORG

шурин

ШУ́РИН, а, ч. Брат дружини. Вибирається Страхиня у гості до міста Крушевця, до свого тестя старого Юга-Богдана та своїх дев’яти шуринів, Юговичів (Фр., XVI, 1955, 15); Мамай заклопотано звівся з стільця.. Потім оглянувся — немає вже Луки, то й облишив збори. Повісив кожанку знову на вішалку. А до шурина — морг (Головко, І, 1957, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 565.

вгору