ШУЛІ́К, а, ч., заст. Шуліка. В запалі налетів [Еней] на Мага, Як на мале курча шулік; Пропав навік сей Маг бідняга (Котл., І, 1952, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 560.