ШУЛЬГА́1, и́, заст.
1. ж. Ліва рука або нога. Коли пішком— то марш шульгою, Коли верхом — гляди ж, право́ю, Щоб шкапа скочила вперед (Котл., І, 1952, 190).
2. ч. і ж. Лівша (про людину). Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 88).
ШУЛЬГА́2, и>, ж., діал. Омела. На Україні, в різних місцевостях, можна почути багато.. назв цієї рослини: громовий кущ, баб’ячий прокльон, відьмина мітла, чортове помело, шульга, ялиновий барвінок тощо (Знання.., 3, 1971, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 560.