Про УКРЛІТ.ORG

шула

ШУ́ЛА, и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.). Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце — наше добре снідання — у землю закопували шули… (Кос., Новели, 1962, 35); «Мабуть, володар Богданівки не дуже гарний господар,— подумала Огіевська, очі якої помічали кожну дрібничку.— І ворота ледве тримаються на трухлявих шулах» (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540); *Образно. Нехай минуло років сто, коли її [епоху] зіпнули, 1 вже того немає, хто у ній поставив шули (Швець, Неспок. літо, 1959, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 559.

вгору