ШТУРХАНИ́НА, и́, ж., розм. Те саме, що штовхани́на. Вутанька, під загальний шум вискочивши з ложі, теж поспішала до виходу. Воєнком, боячись загубити її в темряві, не відставав від неї ні на крок, підтримував під руку, і, коли на них натискали, він, мовби захищаючи Вутаньку від штурханини, міцно пригортав її до себе (Гончар, II, 1959, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 552.