ШТУРПА́ЧЧЯ, я, с., діал. Збірн. до штурпа́к. Під чоботиськами Давида великими полумисками обламувався сніг, пружинила промерзлою щіткою невидима осока, твердо гнулося штурпаччя кінського щавлю (Стельмах, Хліб.., 1959, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 551.