ШТУРВА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш, до штурва́л 2. Притримуючи головні телефони. Липа посилено обертав штурвальчики компенсатора (Логв., Давні рани, 1961, 31); Верстати не чорного кольору, а приємних зеленувато-блакитних тонів.. Матово поблискують пластмасові рукоятки штурвальчиків (Наука.., З, 1962, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 549.