ШТУДЕ́РНИЙ, а, е, діал.

1. Хитрий, кмітливий. Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (Стеф., І, 1949, 119); А людям хвалиться [Савка]: — Нема,— каже,— як мій Стасьо мудрий! Там-то вам штудерна голова! (Мак., Вибр., 1954, 80); А ті пани на все штудерні (Фр., X, 1954, 315); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний і хитрий на розум (Март., Тв., 1954, 174).

2. Уміло, майстерно зроблений; мудрований. Підносили питво [медовари] з’юрмленим довкола торговчанам, вміло ховали заплату в міцні шкіряні міхи або в штудерні дерев’яні скрині під собою (Загреб., Диво, 1968, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 546.