ШТО́ПОР, а, ч.

1. Гвинтоподібний стержень з рукояткою, признач, для відкупорювання пляшок; пробочник. «Треба б було поквапитися обслужити такого»,— міркував розгублений офіціант, тримаючи бокал і пляшку пива з уткнутим штопором у корок (Ле, Міжгір’я, 1953, 17); *Образно. Над хатами штопори димків — Діти їх малюють саме так (Рильський, II, 1960, 72); *У порівн. Лютов ткнув у груди собі, проти серця, вказівним пальцем і покрутив ним, наче штопором (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 193).

2. ав. Одна з фігур вищого пілотажу, що полягає в зниженні літака по крутій спіралі. Щоб звільнити шасі, що заклинилося, пілот робить «штопори», «свічки», повороти через крило та інші складні фігури (Укр. кі-номист., II, 1959, 118); *0бразно. — Тільки я думаю, що на віршах теж потрібний вищий пілотаж, га? Всякі там бочки, імельмани, штопори, піке — певно, чули? (Ю. Янов., І, 1954, 47); // Стрімке падіння літака з обертанням його навколо своєї осі внаслідок втрати керування. Один по одному летіли, підстрибуючи, перекидаючись, описуючи параболи, роблячи карколомні штопори, охоплені полум’ям «Юнкерси» (Трип., Дорога.., 1944, 11); Була тільки одна думка — втримати літак: важка пасажирська машина могла не вийти з штопора (Собко, Граніт, 1937, 67); *0бразно. Так ми з кумом, як стій, з кислиці у піке. Кум таки приземлився, хоч і скапотував, а я з піке — в штопор (Вишня, І, 1956, 256).

3. у знач. присл. што́пором. Гвинтоподібне, спірально.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 541.