ШРАМО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до шрамува́ти. І руки скуті, й кулаки мозольні. Налиті гнівом, спалені трудом, Шрамовані, посічені, як дуб, До людства простягала Україна (Мал., Віщий голос, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 529.