ШПУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. і. Виготовляти, вирізати шпунт (див. шпунт¹1). Юрко.. готувався шпунтувати осикову гонту (Стельмах, І, 1962, 543).

2. Робити що-небудь, використовуючи шпунт (див. шпунт¹ 2).

3. Забивати, закривати отвір бочки шпунтом (див. шпунт¹ 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 528.