ШПУНТУ́БЕЛЬ, я, ч. Столярний інструмент для вистругування шпунтів (див. шпунт¹ 1). Шпунтубель складається з двох колодок. До колодки вставляється залізко, що закріплюється клином (Стол.-буд. справа, 1957, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 528.