ШПО́РКА, и, ж.

1. Зменш, до шпо́ра.

2. бот. Порожнистий виріст біля основи квітки деяких рослин, який служить вмістищем нектару. Квітки [сокирки польової] сині, рідше рожеві, ще рідше білі — з шпоркою (Лікар, рослини.., 1958, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 526.