ШПО́НКА, и, ж.

1. Те саме, що шпо́на 2-3.

2. Кріпильна деталь, перев. у вигляді призматичного стержня, що запобігає переміщенню з’єднуваних нею частин механізму, конструкцій і т. ін. Шпонки.. служать для жорсткого з’єднання обертових або хитних деталей з валами або осями (Практ. з машинозн., 1957, 179); Учитель розбирає вузол і показує учням, що.. шестірня на гвинті закріплена шпонкою і не може обертатись (Метод, викл. фрез. справи, 1958, 127).

3. рідко. Запонка. Для ока в «ресторані Хаторгу для іноземців» усі відвідувачі були однакові: бузкові костюми, комірці без шпонок, черевики на товстій підошві (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 525.