ШПИЧКУВА́ТИЙ, а, е. Такий, як шпичка, подібний до шпички (у 1 знач.); колючий. Хома відштовхнувся від столу руками так, що кістки йому захрустіли, і шпичкуватими від рішучості очима втупився в шуряка (Грим., Незакінч. роман, 1962, 226); // Який має шпички. Жінки й підлітки спритно вихоплювали з петель шпичкуватих осетрів, щук, сулу та линів із янтарними очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 524.