ШПИЛЬЧА́СТИЙ, а, е.

1. Який має вигляд шпиля. Ніч, темрява. Тільки вікно з гострою шпильчастою аркою ледве синіє місячними присмерками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 268).

2. Який має вигляд шпильки, з шпильками (у 6 знач.). — Це, Нелюсю, модрина звичайна.. Одиноке шпильчасте дерево, яке на зиму ронить свої шпильки (Вільде, III, 1968, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 522.