ШПИ́ЛЕЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до шпиль. Ой, вийду я на шпилечок Та гляну я на світочок (Укр.. лір. пісні, 1958, 269); Наша хата на горі, на самому шпилечку стояла (Вовчок, І, 1955, 181) —, Тільки одна гостроверха ялина Гострим шпилечком у небо іде, З ним розмовляє (Дн. Чайка, Тв., 1960, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 520.