ШПАРИ́СТИЙ, а, е. Який має багато шпарин. Іван вйокнув на коні.. Сани, обліплені дітворою, повернули до шпаристого містка (Стельмах, Хліб.., 1959, 11); На перекошеному шпаристому обличчі розливалася драглиста білизна, по лобі котились великі краплини поту, і люті сльози блищали в очах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 794).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 516.