ШПАКІ́ВНЯ, і, ж.

1. Приміщення для шпаків, що має вигляд будочки з отвором, прикріпленої на високій жердині або на дереві. Шпаки прилетіли. Ладнайте шпаківні. Вітайте веселих заморських гостей! (Черн., Поезії, 1959, 246); Була неділя, то я цілісінький день і промайстрував. Зате ж і шпаківня, друзі мої, вийшла — ні сказати, ні пером описати! (Донч., Пісня.., 1947, 92); *У порівн. Там, на невеликій галявинці, Юра побачив два амбарчики, що, як шпаківні, стояли на високих стовпах (Багмут, Щасл. день.., 1959, 147).

2. перен., заст. В’язниця. Нехай добрий не діждеться По судам [судах] тягаться. Бо не візьме він нічого, Даром буде праця. У шпаківню ще засадять. Худобу однімуть, Обезчестять, сердешного, 1 свитку іздимуть [ізнімуть] (Укр. поети-романтики.., 1968, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 513.