ШПАГАТИ́ННЯ, я, е. Збірн. до шпага́т 1. *У порівн. Василь слухав матір, стягував, немов куце шпагатиння, думки (Мушк., Серце.., 1962, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 512.