ШОТЛА́НДЦІ, ів, мн. (одн. шотла́ндець, дця, ч.; шотла́ндка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Шотландії; представники цього народу. Хай в Англії збира король Податки й десятини, А всяк шотландець вільний пан Своєї батьківщини (Л. Укр., І, 1951, 359); В ранніх творах, пишучи про свою власну долю — звичайну долю молодого шотландця,— Бернс малює типову картину гіркого й безрадісного життя селянського юнака в період становлення капіталізму (Рад. літ-во, 5, 1958, 74); Шотландки в центрі стали в позі і в боки руки узяли… Меча поклав хтось на підлозі — й волинки грати почали (Тич., II, 1957, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 512.