ШНУРО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до шнуро́к. Порицький помалу розв’язав книжку, звинув у каблучку шнурочок (Л. Укр., III, 1952, 749); Старомодне пенсне з червоним шнурочком, здавалось, випадково опинилося на його широкому обличчі (Жур., Нам тоді.., 1968, 28); В руці [хлопчика] на шнурочку виблискують під сонцем три напівзасохлі підлящики (Довж., Зач. Десна, 1957, 528); Одні з хлопців розпитували, другі критично оглядали її сукенку, маленькі з шнурочками черевики (Вас., І, 1959, 152); Два солдати, взявши в руки гумові палиці, стали по обидва боки ламаної черги, рівняли її в шнурочок (Тют., Вир, 1964, 410).

∆ Бро́ви на (рідко по) шнуро́чку (як шнуро́чки, як шнуро́чок) в кого, чиї — тонкі гарні брови в кого-небудь. Багатая спесивая — рушник на кілочку; В убогої сиротини брови на шнурочку (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 277); Довгобраза русенька Галя, з чорними по шнурочку бровами, більше брала на себе його очі, ніж смаковита у її руках яєшня (Мирний, IV, 1955, 130); Личко як калина, Брови як шнурочки. Очі чорні, ще чорніші Осінньої ночки (Рудан., Тв., 1959, 54); — В Палажки брови як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне (Н.-Лев., II, 1956, 264); [Платон Гаврилович:] Та коли б же ти знала, ще й яку дівчину висватаю. Очі — як терночок, брови — як шнурочок (Вас., III, 1960, 136); Іти як на шнурочку, рідко — те саме, що Іти як з маслом (див. масло). — Скоро тілько у нас робота почнеться, то все мені мусить іти-як на шнурочку (Фр., III, 1950, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 504.